Що таке порушення безпеки даних?

Щоб зрозуміти, як відбуваються порушення безпеки даних, потрібно розглядати не лише окремі випадки. Більшість порушень – це наслідок ланцюжка вразливостей, помилок або ризиків, які залишилися поза увагою та якими можуть скористатися зловмисники.

Кіберзлочинці зазвичай отримують доступ, виявляючи найслабше місце, часто використовуючи прогалини в роботі персоналу або процесах, а не суто технічні вразливості. Поширені приклади:

• Фішинг і соціотехніка. Фішинг залишається одним із найпоширеніших способів входу. Зловмисники видають себе за надійні організації – наприклад, співробітників ІТ-відділів або постачальників, – щоб змусити користувачів надати облікові дані або схвалити запити на доступ. У подібних методах, таких як вішинг (голосовий фішинг), для досягнення тієї самої мети використовуються телефонні дзвінки.
• Скомпрометовані облікові дані. Слабкі або повторно використовувані паролі, як і раніше, становлять серйозний ризик. Без надійних засобів автентифікації, як-от багатофакторна автентифікація (MFA), кіберзлочинці можуть отримати доступ, не викликавши негайної тривоги.
• Невиправлені вразливості. Застарілі системи та програмне забезпечення можуть надавати доступ до відомих вразливостей. Зловмисники активно сканують наявні слабкі місця та використовують їх для проникнення.
• Неправильно налаштовані служби. Хмарні середовища створюють ризик, коли сховища або служби налаштовано неправильно. Загальнодоступні сховища даних часто стають джерелом порушень.
• Розкриття даних третіми сторонами. Постачальники та партнери часто мають доступ до внутрішніх систем і спільних платформ, наприклад інструментів керування зв’язками із замовниками (CRM). Якщо рівень їхньої безпеки нижчий, вони можуть стати непрямим каналом проникнення.
• Дії співробітників. Не всі порушення мають зовнішнє походження. Співробітники або підрядники можуть ненавмисно розкрити дані або, в деяких випадках, діяти зі злими намірами.

Більшість кіберзлочинців цілеспрямовано проходять низку етапів, покликаних забезпечити максимальний ефект, уникаючи при цьому виявлення, зокрема:

• Дослідження та розвідка. Зловмисники збирають відомості про системи, користувачів і потенційні вразливості, щоб визначити важливі цілі.

• Початковий доступ. Хакери отримують доступ через скомпрометовані облікові дані, фішинг або інші вразливості.

• Закріплення. Вони знаходять способи зберегти доступ протягом тривалого часу, навіть якщо цільова сторона виявить початкові точки входу.

• Бічне зміщення. Використовуючи один скомпрометований обліковий запис, зловмисники намагаються розширити доступ у межах систем, часто націлюючись на привілейовані облікові записи, якщо це можливо.

• Ексфільтрація даних. Конфіденційні дані збираються й виводяться за межі середовища, іноді невеликими порціями, щоб уникнути виявлення.

• Монетизація або вимагання викупу. Викрадені дані можуть продати, оприлюднити або використати в схемах зі зловмисними програмами з вимогою викупу чи шантажем.

Життєвий цикл порушення безпеки даних показує, чому потужні інструменти керування ідентичностями та раннє виявлення критично важливі для обмеження шкоди.

Організації стикаються з кількома різними видами порушень безпеки даних, кожен із яких має свої ризики та стратегії їх мінімізації. Хоча ці категорії часто перетинаються, розуміння їх як окремих подій допомагає командам визначати пріоритети засобів кіберзахисту.

Для зовнішніх кібератак використовуються такі методи, як шкідливе програмне забезпечення, зловмисні програми з вимогою викупу або підстановка облікових даних для отримання доступу. Під час підстановка облікових даних зловмисники використовують викрадені комбінації імен користувача та паролів, щоб спробувати отримати доступ до кількох облікових записів. Такі кібератаки часто автоматизовані та націлені на найпоширеніші вразливості.

Внутрішні порушення можуть бути як зловмисними, так і випадковими. Наприклад, працівник може навмисно викрасти дані для особистої вигоди, випадково розкрити конфіденційну інформацію через неправильно налаштовані параметри спільного доступу або стати жертвою соціотехнічних прийомів.

Такі пристрої, як ноутбуки, зовнішні диски або навіть друковані документи, може бути втрачено або викрадено. Якщо їх не захистити належним чином, конфіденційні дані може бути розкрито за межами контролю організації.

Коли організації переходять на хмарні служби, неправильно налаштоване сховище або дозволи можуть зробити дані загальнодоступними. Такі проблеми часто важко виявити без безперервного моніторингу.

Організації дедалі частіше покладаються на партнерів і постачальників. Порушення, що зачіпає третю сторону, може розкрити спільні дані, навіть якщо власні системи організації залишаються захищеними.

Компрометація облікових даних – через фішинг, повторне використання паролів або атаки методом прямого добору – є одним із найпоширеніших чинників порушень, пов’язаних з ідентичністю, і дає змогу кіберзлочинцям отримувати доступ до систем і даних за допомогою дійсних облікових даних.

Порушення безпеки даних може мати далекосяжні наслідки, які виходять за межі негайного технічного виправлення. Для багатьох організацій найістотніший вплив має не саме порушення, а ланцюгові наслідки, що настають після нього.

Витрати, пов’язані з порушенням безпеки даних, охоплюють різні етапи реагування та відновлення. Коли порушення призводить до витоку даних, організації мають розслідувати інцидент, локалізувати загрозу, повідомити постраждалих осіб і часто надати послуги з виправлення наслідків, як-от моніторинг кредитної історії.

У робочому плані порушення можуть переривати бізнес-процеси, затримувати виконання проєктів і відтягувати ресурси від стратегічних пріоритетів.

Організації також мають виконувати вимоги, пов’язані з нормативною відповідністю, які відрізняються залежно від регіону та галузі, зокрема суворі строки звітування про порушення та ведення записів про дії з обробки даних і карти даних.

До поширених нормативних вимог належать:

• Генеральний регламент із захисту персональних даних (GDPR) вимагає своєчасного повідомлення про порушення та дотримання суворих правил обробки даних.
• California Consumer Privacy Act (CCPA) і California Privacy Rights Act (CPRA) присвячені правам споживачів на конфіденційність і прозорості.
• Закон про звітність та безпеку медичного страхування (HIPAA) регулює захист медичної інформації.
• До безпеки даних платіжних карток застосовуються галузеві стандарти безпеки даних платіжних карток (PCI DSS).

Недотримання цих вимог може призвести до накладення штрафів, судових позовів та посилення контролю з боку регулюючих органів.

Окрім фінансових і юридичних наслідків, порушення можуть підривати довіру. Клієнти, партнери та інші зацікавлені сторони можуть втратити впевненість у здатності організації захищати конфіденційну інформацію – особливо коли такі ризики, як тіньові дані, атаки на основі ідентичності чи внутрішні загрози, розширюють масштаб і вплив порушення. Часто цей вплив важко виміряти, але з часом він може стати значним.

Навіть за наявності ефективних профілактичних заходів організації мають припускати, що порушення можливі. Здатність швидко виявляти інциденти та реагувати на них має критичне значення для мінімізації впливу.

Сучасне виявлення ґрунтується на зіставленні сигналів між системами, користувачами та даними, зокрема:

• Моніторинг дій через платформи керування захистом інформації (SIEM) та оркестрації, автоматизації й реагування в системі безпеки (SOAR).
• Використання телеметрії кінцевих точок та ідентичностей для виявлення аномалій.
• Застосування політик захисту від втрати даних (DLP) для виявлення незвичного переміщення даних.

Ці можливості часто є частиною ширшої стратегії ІТ-безпеки, яка поєднує кілька інструментів і джерел даних.

Ефективний план реагування на інциденти допомагає гарантувати, що команди безпеки можуть діяти швидко й послідовно.

Основні компоненти:

• чітко визначені ролі та порядок передавання інцидентів на вищі рівні;
• попередньо розроблені настанови для поширених сценаріїв;
• юридичні процеси та процеси відповідності вимогам;
• плани комунікації для внутрішніх команд, клієнтів і зовнішніх зацікавлених сторін.

Щойно порушення буде виявлено, потрібно негайно вжити заходів, щоб обмежити його поширення.

Організації зазвичай уживають заходів, щоб:

• ізолювати уражені системи або ідентичності.
• скасувати доступ і змінити облікові дані;
• зберегти докази для розслідування.

Після локалізації команди зосереджуються на відновленні систем і зниженні ризику повторення. Відновлення зазвичай передбачає:

• відновлення операцій із чистих резервних копій;
• перевірка цілісності системи та елементів керування доступом;
• виявлення прогалин і посилення захисту;
• покращення реагування шляхом регулярного тестування.

Щоб запобігти порушенню безпеки даних, організаціям потрібен проактивний багаторівневий підхід, який охоплює ідентичності, дані, інфраструктуру та поведінку користувачів. Радимо впровадити ці рекомендації щодо безпеки:

• Упровадьте модель нульової довіри. Модель нульової довіри базується на принципі "ніколи не довіряй, завжди перевіряй". Це означає постійну перевірку запитів на доступ, застосування принципу мінімальних прав і припущення, що порушення може статися будь-коли.
• Посильте безпеку ідентичностей: Ідентичність часто є основним вектором атаки. Організації мають застосовувати БФА, відстежувати ризики для ідентичностей, обмежувати привілейований доступ і регулярно змінювати секрети, щоб зменшити ризик розкриття.
• Захищайте дані через систему керування. Потрібно класифікувати дані залежно від рівня конфіденційності, а також запровадити засоби контролю, щоб запобігти несанкціонованому доступу або спільному використанню. Рішення, узгоджені із системою керування безпекою даних (DSPM), допомагають організаціям зрозуміти, де розташовані конфіденційні дані та як вони використовуються.
• Захищайте хмарні середовища. Упровадження хмарних рішень створює нові ризики. Такі рішення, як керування захищеністю хмари (CSPM), платформи захисту хмарної інфраструктури (CWPP) та захист програм для хмар (CNAPP), допомагають виявляти помилки в налаштуваннях і вразливості ще до того, як ними зможуть скористатися.
• Керуйте вразливостями та скорочуйте вектори атаки. Регулярне встановлення оновлень і керування вразливостями допомагають усунути відомі слабкі місця до того, як ними зможуть скористатися.
• Мінімізуйте ризики, пов’язані з людським фактором. Працівники й надалі залишаються ключовою лінією захисту. Регулярне навчання допомагає користувачам розпізнавати методи соціотехніки – як-от фішинг або вішинг – і уникати типових помилок, що призводять до порушень.
• Зменшуйте ризики, пов’язані з третіми сторонами. Постачальників та партнерів слід регулярно перевіряти, щоб бути впевненими, що вони дотримуються вимог безпеки та не створюють додаткових ризиків.
• Готуйтеся до інцидентів. Навіть надійні засоби захисту можуть дати збій. Організації мають регулярно перевіряти плани реагування на інциденти за допомогою моделювання та інтерактивних вправ, щоб забезпечити готовність.

Щоб зменшити ризик порушення безпеки даних, потрібно не лише захищати самі дані. Для цього потрібні узгоджена видимість і контроль для всіх ідентичностей, даних, кінцевих точок, хмарних середовищ і безпекових рішень. Захисний комплекс Microsoft розроблено так, щоб рішення працювали разом і підтримували цей підхід.

Основні сфери рішення:

• Захист ідентичностей—Microsoft Entra допомагає захищатися від атак на основі облікових даних за допомогою БФА, умовного доступу та виявлення ризиків для ідентичностей.
• Безпека даних і керування ними.Microsoft Purviewдопомагає організаціям класифікувати, захищати й контролювати конфіденційні дані протягом усього їхнього життєвого циклу.
• Захист від загроз.Microsoft Defender забезпечує розширене виявлення й реагування на кінцевих точках, в електронній пошті та хмарних програмах.
• Захищеність у хмарі.Microsoft Defender for Cloud допомагає захищати хмарні робочі навантаження та виявляти неправильні конфігурації за допомогою функцій CSPM і CNAPP.
• Безпекові операції.Microsoft Sentinelпідтримує розширене виявлення загроз, розслідування та автоматизоване реагування.